Після того, як ірландський лоукост Ryanair відкрив регулярні рейси  з Києва до Берліна, я вирішив скористатись такою можливістю і ще раз відвідати з сім’єю Берлін.

Політ був дуже комфортним і достатньо швидким, вже через півтори години польоту літак почав знижуватись і готуватись до посадки в аеропорту Шенефельд.

В Берліні два аеропорти. Шенефельд знаходиться в тій частин міста, яка була під контролем окупаційних військ СРСР після другої світової війни. Цей аеропорт і був побудований радянськими властями, але навіть якби я не знав цього, то саме архітектура чітко говорить сама за себе.

Все це ми можемо бачити і в Україні, залишки радянського способу життя.

Процедури в аеропорту пройшли дуже швидко, сіли в авто і поїхали в центр міста.

Як вже було сказано, аеропорт і вся територія була колись частиною НДР. Весь зовнішній вигляд будинків, площ, доріг – ще мають залишки того комуністичного періоду післявоєнного Берліна.

Відверто можна сказати, що тут немає на що подивитись, але коли в’їжджаєш в ту частину Берліна, яку контролювали США чи Велика Британія – це зовсім інша картинка – прекрасні будинки, площі, дороги. І незважаючи на те, що Берлін у 1945 році був на 70% знищений – зараз ознак війни майже не видно.

Я б навіть більше сказав би – після об’єднання двох частин Німеччини, в тій частині, яка носила назву НДР відбуваються колосальні зміни, які стосуються усього, починаючи від інфраструктури міст і закінчуючи інтер’єром квартир німців.

Я в Берліні був багато разів, і взагалі в Німеччині мені довелось перший раз побувати в далекому 1991 році.

Був в Мюнхені, Ульмі, Нюрнбергзі, Лейпцигу і деяких інших містах, але трохи менших ніж ці, які я перерахував.

Але ще одне місто обов’язково хочу згадати – це Бремен, яке мені дуже сподобалось, оскільки залишилось майже в такому вигляді, як і було до війни, це місто перебувало в західній частині Німеччини і, як уже зазначалось, повністю збереглася уся інфраструктура і увесь колорит. Мої друзі в Бремені запросили відвідати величезне озеро, яке недалеко розташовано від цього міста і яке було і залишилось курортною зоною. Мені було цікаво побачити фешенебельні вілли і бази відпочинку на цьому озері, які були побудовані ще до війни і належали вищому керівництву тодішньої Німеччини. З Бремена до цього озера була дуже гарна дорога. Вона була трошки в стороні від автобану, який йшов на Гамбург, але вона проходила через невеликі населені пункти, переважна більшість яких була збудована ще до війни з характерною архітектурою того часу.

Але повернемось до Берліну.

В Берліні мені теж приходилось бути декілька разів, але кожний раз ці відвідини були пов’язані з якимось справами або політичного характеру, або ділового. Тобто, я не міг присвятити час перебування у Берліні, щоб просто помилуватись визначними пам’ятками, які є в Берліні, і взагалі відпочити і походити по місту, насолоджуючись архітектурою і всім способом життя німців.

Німці, в тому числі і в Берліні, живуть цікавим життям, можна сказати, живуть в своє задоволення. Тут велика кількість культурних і мистецьких закладів, в яких завжди повно людей, але не тільки туристів, але й німців.

Але, як мені видається, найкращий спосіб відпочинку для німців – в затишному кафе або барі за келихом пива.

Пиво тут продається кругом. І взагалі Німеччина – це світова столиця пива. Але крім пива, німці люблять і гарно поїсти. І треба сказати, що тут є що поїсти. Величезний вибір різних німецьких страв.

Пиво і їжа – безумовно важливий атрибут німецького життя, але крім цього в Берліні є величезна кількість і пам’яток культури, які неодмінно треба подивитись.

Я вже почав цю розповідь про Берлін з аеропорту Шенефельд. Треба сказати, що Берлін зараз суцільний будівельний майданчик. Вже багато, що змінилось у мсті після возз’єднання, але ще багато чого необхідно зробити, щоб задовольнити Берлін, як столицю Федеративної республіки Німеччини. І аеропорт Шенефельд не є в цьому виключенням. Мені казали, що найближчим часом він буде повністю реконструйований і минулого – радянського там нічого не залишиться. На цьому місті буде суперсучасний аеропорт Берлін – Бранденбург.

Важко сказати, що мені більш за все сподобалось у Берліні. Я думаю, для кожної людини  свої пріоритети і улюблені місця.

Але коли ми говоримо про Берлін, то впевнений в тому у переважної більшості людей перше з чим асоціюється Берлін – це Бранденбурзькі ворота або рейхстаг.

Одні віддають перевагу Бранденбурзькім воротам і при цьому згадують Наполеона, якому теж подобались ці ворота. Він навіть колісницю з Богинею перемоги забрав з собою, але після перемоги над Бонапартом ця колісниця і Богиня повернулись на своє місце.

Бранденбурзькі ворота

Для інших – рейхстаг.

Ясно, що для нас – рейхстаг, не просто приміщення парламенту Німеччини, для нас рейхстаг – це символ перемоги. Тому дуже вражає те, коли підходиш до цього пам’ятника – символу і згадуєш про ті колосальні жертви, які поніс український, як і всі інші народи в період другої світової війни.

Тут вона – ця кривава і жорстока війна закінчилася, але її сліди залишились на стінах рейхстагу та у пам’яті людей, мільйонів тих, хто прошов ту війну і їх нащадків.

Але мене особливо вразило приміщення Берлінського кафедрального собору. Як ззовні, так і всередині кафедральний собор вражає своєю красотою і вишуканістю. Там знаходиться дуже старинний орган і гробниця з саркофагом членів династії Гогенцоллернів.

Берлінський кафедральний собор

Берлінська телевежа. Це сама висока споруда Німеччини.

Александерплац. Прекрасна площа, дуже гарний фонтан «Дружба народів».

в цей день була велика демонстрація, людей багато було але все було добре організовано

Годинник світу – він тут з’явився у той день, коли об’єднались ФРН і ГДР та впала берлінська стіна.

 

Істсайдська галерея.  Це частина берлінської стіни, яка розділяла місто на дві частини залишена, як пам’ять – згадка про ті часи, коли народ і це місто було розділено. Довжина цього фрагменту стіни 1300 м, і там є багато картин, які змінюються.

Контрольно-пропускний пункт “Чарлі”

Перший раз побував на тепер уже історичному місті – контрольно-пропускний пункт «Чарлі», майже 50 років цей пункт був уособленням трагедії Німеччини, яка своєю агресивною політикою довела німецький народ до краху гітлерівського рейхстагу і трагедії нації – яка була розділена.

Цей пункт ще є історичною пам’яткою і тому, що саме тут відбулось знамените протистояння танкових армад США і СРСР.

Цей пункт пропуску він не тільки був одним із елементів поділу Берліну на західну частину (США, Велика Британія) і СРСР, саме тут проходила Берлінська стіна, яка розділяла німецький народ на дві частини – з однієї сторони був Західний Берлін, ФРН, а з іншої частини – східна частина Берліна,  яка і була столицею НДР, тут ще і відбувались обміни шпигунами і військовими чиновниками з обох боків стіни.

Загальна довжина берлінської стіни була 155 км, висота 3м, а безпосередньо по території Берліну її довжина 43 км. Всі ці споруди були побудовані за одну ніч, стіна і вся інфраструктура проіснували в своєму первісному вигляді 28 років.

КПП «Чарлі» знаходиться на Фрідріхстрассе, тут же знаходиться і музей, в якому зосереджена уся історія як берлінської стіни, так і всього, що було з цим пов’язане поки вона не була в 1990 році зруйнована.

Берлін – це місто, в якому дуже багата культурна традиція, тут багато музеїв, концертних залів, виставкових галерей і взагалі надзвичайно цікаве культурно-мистецьке життя.

З великим задоволенням відвідав Німецьку оперу (Deutsche Oper Berlin) – оперний театр в Берліні.

Німецька опера була заснована в 1912 році, як оперний театр м Шарлоттенбург, який в 1920 році був приєднаний до Берліну.

В 1943 році приміщення оперного театру було знищено бомбардувальниками. Нове  приміщення німецької опери було побудовано в 1961 році.

Оперний театр розрахований на 1900 глядачів.

В німецькій опері був вперше, архітектура і зовнішнє убранство зовсім не таке, як у наших театрах, немає ніякої помпезності, все дуже раціонально.

Що мене вразило. Абсолютно повна зала людей. Вільних місць не було. Хоча треба особливо відмітити, що квитки дуже не дешеві, якщо на сказати, що дуже дорогі.

В цей день давали «Ромео і Джульєтта». Відома вистава, яка в зовсім іншій інтерпретації трупи із Парижу.

Мені сподобалась вистава, незважаючи на певну оригінальність постановки, публікою гра французьких артистів була зустрінута бурхливими оплесками, які тривали не менше 12-15 хвилин.

Дуже благодатна публіка в Берліні.

Театральна вистава створила гарний настрій і дуже приємні враження від поїздки.

Деякі фото, зали і фрагменти вистави

Дуже цікавим було відвідання меморіальної церкви Кайзера Вільгельма. Ця церква була побудована в 1891-1895 роках, її висота була 113 м.

23 листопада 1943 року в результаті бомбардувань Берліна ця церква майже повністю була зруйнована, залишилась лише одна башта. Висота цієї башти 68 м, а вже після війни навколо цієї башти було побудовано нові деталі собору.

Берлінці дуже люблять цю історичну пам’ятку, яка щогодини нагадує про себе дуже красивими колокольними дзвонами. Та частина собору, яка збереглась є дуже красивою і видовищною.

Це перший в світі світлофор, який зберігся в такому вигляді, в якому був побудований в Берліні на початку 19 століття.

І на завершення фото Берліна, без коментарів, але на цих фото легко впізнати відомі місця Берліна.

це готель Вестін Берлін – центральні сходи

традиційний німецький ресторан

річка Шпреє

так берлінці возять своїх собак

це такий оригінальний вид транспорту в Берліні

всі хто бувають за крдоном знають екскурсійні двухярусні автобуси. в Берліні теж є такі автобуси, які ходять по двох лініях. характерною особливість цих автобусів є те, що в цих автобусах є український переклад

це Берлінський університет

знамений універсальний магазин KaDeWe

турецьке весілля, один із автомобілів великого кортежу

байкери, перший раз бачив таку велику кількість людей на мотоциклах, які в супроводі поліції, на достатньо великій швидкості пронеслись повз нас

Коли ми вранці (дуже рано) їхали в аеропорт, відбувся дуже цікавий діалог з німцем водієм.

Спочатку він був зосереджений на тому, щоб безпечно їхати, але потім, мабуть, зрозумів, що ми не росіяни, оскільки спитав в який аеропорт їхати і який термінал в аеропорту, наша розмова набула дуже гарний і дуже привітний характер.

Водій таксі дуже позитивно говорив про Україну, українців і про те, що українці дуже відрізняються від росіян, хоча схожі і можна інколи переплутати, але як тільки починаєш говорити, то зразу розумієш де росіянин, а де українець – зазначив водій.

В Берліні, якщо навіть не знаєш німецької чи англійської мови, дуже легко спілкуватись з людьми. В будь-якому магазині, кафе, ресторані не будеш відчувати дискомфорту з цього приводу, завжди будуть люди, які легко тобі допоможуть.

Українці отримали величезне благо, коли можуть без будь-яких проблем виїжджати за кордон і повертатись до дому, перед Україною і українцями відкрився світ, який переважно дуже  позитивно нас сприймає.

Інколи ми не цінуємо те, що маємо, або применшуємо значення тих перемін, які відбуваються, особливо якщо ці переміни позитивні.

Перед нами, мабуть, прилетів літак із Росії, – їх зразу було видно і помилитись в тому, що це росіяни було неможливо.

І коли перед нами велику групу росіян німці не пропустили до країни, оскільки у них був шенген, але  ці шенгенські візи їх було видано Францією, і саме до Франції вони повинні були в’їхати спочатку, а вже потім до країни шенгенської зони, – то усвідомлюєш, як ми далеко вже відійшли від них. Ми спокійно і дуже швидко пройшли міграційний контроль і поїхали у Берлін, а росіяни з криками і воплями полетіли назад до Росії.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права