Нещодавно в Український фундації дослідників права (http://ua-pravo.org) відбулась зустріч з Насіровим Романом Михайловичем, Головою Державної фіскальної служби України ( травень 2015 – січень 2018 рр.)
Предметом цієї розмови, як планувалось, повинні були бути питання реформування фіскальної служби, податків і взагалі усього комплексу питань, пов’язаних із функціонуванням фіскальної служби, її взаємовідносини з платникам податків.
Ми хотіли поговорити про те, як зробити так, вірніше, що треба зробити, щоб фіскальна служба не була ворогом для бізнесу і людини, щоб вона не знищувала підприємництво, а заохочувало його і взагалі багато-багато інших питань, які цікавлять українське суспільство.
Але, в процесі цієї розмови з’ясувалось, що дуже багато питань виникло не з приводу фіскальної служби і всього, що з нею пов’язано, а щодо самого Насірова Р.М., як учасника першого такого гучного процесу, який розпочало НАБУ проти представника державної влади дуже високого рівня.
Всі добре пам’ятають, який шалений інтерес викликало і затримання чинного Голови ДФС України в лікарні вночі, і в подальшому обрання запобіжного заходу у вигляді арешту, і фантастична сума застави – всі ці події були в центрі уваги засобів масової інформації.
Такі дії новостворених антикорупційних органів викликали надію – ну от нарешті розпочалась реальна боротьба з корупцією, а не її імітація, як до цього було. Початок цього процесу і арешт Насірова Р.М. всиляв у людей надію, що країна швидкими темпами за допомогою ефективної роботи команди нових антикорупційних органів буде змінюватись, очищатись від корупції, яка мертвою хваткою тримала українське суспільство за горло.
Ця надія на ефективну боротьбу з корупцією була значною мірою підсилена ще й тим, що Насіров Р.М. був державним чиновником найвищого рангу, діючим головою такого важливого державного органу, і саме головне було те, що він був із команди Президента України Порошенка П.О., тобто людиною, наближеною до Президента України. Раніше такого не могло бути в принципі, щоб людина, яка входить в оточення Президента країни була затримана, а в подальшому і заарештована.
Засоби масової інформації дуже ефектно підігрівали цю ситуацію з Насіровим Р.М. і довгий час вона була якщо не топ-новиною, то представляла значний суспільний інтерес. Постійні коментарі, інтерв’ю Директора НАБУ та Керівника САП тільки підливали масла в вогонь. Ніхто толком не розбирався в чому провина Насірова Р.М., в чому його обвинувачують і врешті-решт, що він дійсно скоїв.
Переважна більшість людей вірила в те, що говорили очильники НАБУ і САП з екранів телевізорів. І треба сказати відверто, що люди хотіли вірити в те, що просто так, такого рівня чиновника в СІЗО саджати не будуть. А саме головне – люди в цих кроках бачили реальну боротьбу з корупцією.
А коли мова зайшла ще й про керівника фіскальної служби, яку маже всі ненавидять, то ні в кого навіть не виникло сумніву – корупціонер.
Але, після гучних затримань, арештів, обшуків почались буденні справи – допити, експертизи, ознайомлення і поступово ця справа почала втрачати інтерес у людей. А після то, як вона надійшла до суду і в грудні минулого року прокурори почали зачитувати обвинувальний акт, а сама справа налічувала більше 200 томів, люди зрозуміли, що кінця і краю цьому не буде.
От з таким настроями і почалась розмова з Насіровим Р.М., зважаючи на великий інтерес саме до питань, пов’язаних з судовими справами, ми вирішили питання реформування фіскальної служби обговорити трохи пізніше, а зараз Насіров Р.М. погодився відповісти на наші запитання, які багато в чому повторюють зміст розмови з ним, в якій приймали участь професійні юристи, науковці та громадські активісти.
Отже, розмову з Насіровим Р.М. веде Президент Української фундації дослідників права Віктор Дмитрович Швець.
Якщо Ви б не заперечували, шановний Романе Михайловичу, я хотів би розпочати з того, що зазначено у нас у статті першій Конституції України про правову державу. Що таке правова держава в Конституції, на жаль, не визначено. Кожний по своєму тлумачить це поняття «правова держава», але більшість людей сходяться на тому, що правова держава – це не та держава, де не порушуються закони та не скоюються злочини, правова держава – це та, в якій є ефективні правові механізми, які дозволяють людині швидко поновити порушені права і свободи. З огляду на це, хотів би запитати, як Ви вважаєте з урахуванням всього того, що з Вами відбулось і відбувається – Україна правова держава?
– Ви знаєте, мені на це питання дуже складно відповісти. Я хочу щоб моя країна була в тому числі і правовою, але на даний час я так не можу сказати. Якщо підтримати те визначення, яке ви сказали щодо правової держави, то можу відверто сказати, що вже довгий час, починаючи з 2 березня 2017 року, мої конституційні права і свободи істотно порушені, і поки що я не бачу можливості, щоб вони були швидко поновлені судами. Все, що я можу робити в тій ситуації, в якій знаходжусь – то лише просити суд розглянути мою справу якомога швидше.
Але, як би там не було, справа все таки в суді і рано чи пізно суд дасть правову оцінку тим обвинуваченням, які Вам висунули НАБУ і САП. Скажіть в якому зараз стані розгляд справи?
– Ви правильно сказали, що вона перебуває на розгляді у суді. Зараз прокурори зачитують обвинувальний акт. За весь цей час їм вдалося прочитати аж 245 сторінок. При цьому, зверніть увагу, прокурори мене обвинувачують і ще й в тому, що вони не здатні швидко прочитати ту юридичну нісенітницю, яку самі ж написали. За їх словами, це я винуватий, що вони зачитують в повному обсязі обвинувальний акт в суді. Абсурд! В будь якій країні світу, навіть у самій тоталітарній, кримінальний процес в суді розпочинається з публічного оголошення обвинувачення. І будь-яка людина, яка цим цікавиться може самотужки з’ясувати і суть обвинувачення, і ті докази, якими воно обґрунтовується. Це є обов’язкова норма і міжнародного законодавства, яке захищає права і свободи людини.
Але, ситуація ще більш абсурдна і полягає в тому, що ніхто не може зрозуміти, що вони зачитують, яке має відношення до мене все те, що вони зачитують. Тому із тих 245 сторінок обвинувального акту поки що я не почув бодай натяку на вчинення будь-яких дій, як Голови ДФС України, які підпадають під ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Поки що вони цитують різні нормативні акти, бухгалтерські документи і взагалі все те, що немає жодного відношення до діяльності Голови ДФС України.
І все таки скажіть, а чому Ви наполягли, щоб прокурори читали повний текст обвинувального акту, а не тільки його резолютивну частину?
– Ви знаєте, суд же у нас публічний. На суді присутні багато журналістів і усіх охочих. Я думаю, вони і українське суспільство повинно нарешті знати в чому ж мене обвинувачують, оскільки те, що говорить Ситник чи Холодницький з екранів телевізорів абсолютно не відповідає тому, що написано в обвинувальному акті.
У мене таке враження, що прокурори самі дивуються тому, що читають. Це по-перше.
А по-друге, Ви знаєте, коли мені вручили копію цього обвинувального акта, то там не було 96 сторінок, хоча документ був прошитий, пронумерований і скріплений печаткою. А коли ми порахували сторінки, то з’ясувалось, що там не вистачає 96 сторінок. Звісно, ми одразу ж написали скаргу Генпрокурору – це ж фальсифікація справи.
Тому, ми вимушені перевіряти, вірніше звіряти кожну сторінку обвинувального акту, яку зачитує прокурор, з тією копією, яку мені надали в САП. Після скандалу, мені передали копією обвинувального акту уже з усіма сторінками.
Я взагалі не можу зрозуміти навіщо було писати 775 сторінок обвинувального акту, якщо весь текст, який має відношення до обвинувачення, можна викласти на 2 сторінках, максимум на 3 сторінках. Але їм потрібні масштаби. Вони помилково думають, що кількість сторінок може замінити якість того обвинувального акту, який вони зараз зачитують. Це певний психологічний тиск на мене. Таким великим обсягом обвинувального акту обвинувачення намагається створити у людей помилкове враження щодо мене, раз такий великий обсяг обвинувального акту, то таке велике кримінальне правопорушення.
Раз вже заговорили про обвинувальний акт, то не могли б Ви пояснити в чому Вас обвинувачують? Як Ви самі це розумієте?
– Я думаю, тут немає значення моє розуміння, чи інших людей. Обвинувальний акт, як я вважаю, має бути чітким і зрозумілим будь-кому. В ньому повинно бути чітко зазначено коли, де, ким було скоєно кримінальне правопорушення і якими доказами це підтверджується, а також правова кваліфікація цього діяння, як це передбачено кримінальним законодавством.
От Ви мене питаєте, в чому мене обвинувачують. Я скажу відверто – і сам не знаю, і мої захисники не знають. Скажу більше, ті дії, які обвинувачення інкримінує мені, як кримінальне правопорушення – не є кримінальним злочином взагалі, оскільки ті дії, які обвинувачення вважає я вчинив не є кримінальним злочином, адже за такі дії не передбачена кримінальна відповідальність взагалі. Тобто, в Кримінальному кодексі України відсутня відповідна стаття, якою можна було б кваліфікувати те, що написано в обвинувальному акті.
А можна було б конкретизувати оце Ваше важливе застереження?
– Безумовно. Наприклад, обвинувачення вважає, так це записано в обвинувальному акті, що я, як Голова ДФС України, прийняв ряд економічно необґрунтованих рішень щодо окремих платників податків. Але ж за це в тюрму не саджають!
У нас немає такого закону в Україні, де Голова ДФС України повинен приймати економічно обґрунтовані рішення. Навпаки, є інший закон, в якому встановлено, що платник податків зобов’язаний надати економічне обґрунтування надання йому розстрочки (відстрочки) податкових зобов’язань.
Я Вам скажу більше, ні одне із рішень Голови ДФС України, які є у переліку обвинувального акту, не скасовані на даний час, або не визнані судом незаконними чи не обґрунтованими. Ні одне!
І не зважаючи на це, мене обвинувачують в тому, що я, як Голова ДФС України, прийняв економічно необґрунтовані рішення!
Така правова конструкція обвинувачення повністю виключає кримінальну відповідальність Голови ДФС, оскільки немає події злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Адже, кримінальна відповідальність службової особи настає лише в результаті незаконних дій. А змісту моїх дій, які могли б кваліфікуватись, як незаконні в обвинувальному акті немає взагалі, я вже не кажу про тяжкі наслідки, які є обов’язковою умовою кримінальної відповідальності. Їх не має і не може бути.
Роман Михайлович, а як взагалі Голова ДФС України приймає такі рішення, я маю на увазі про відстрочку або розстрочку податкових зобов’язань платників податків?
– Дуже гарне питання. Можливо, деякі люди думають, що Голова ДФС України заходить до себе в кабінет, бере аркуш паперу і друкує на принтері рішення про відстрочку або розстрочку податкових зобов’язань тих чи інших платників податків, а після того, як надрукував таке рішення, підписує і передає його в канцелярію до виконання.
Таке уявлення про те, як Голова ДФС України приймає зазначені рішення є абсолютно неправильним.
Насправді, це дуже складний і довгий процес.
По-перше, треба сказати, що відстрочка або розстрочка податкових зобов’язань є абсолютно законна дія, яка прямо передбачена Податковим кодексом, а процедура прийняття таких рішень чітко визначена законом.
Платник податків має право звернутись до податкових органів про відстрочку або розстрочку податкових зобов’язань. І не до Голови ДФС України, а до місцевого податкового органу, де він, цей платник податків зареєстрований і надати усі необхідні документи, які передбачені законом, в тому числі і економічне обґрунтування необхідності надання розстрочки або відстрочки податкових зобов’язань. Після цього місцевий податковий орган перевіряє усі надані документи, в тому числі перевіряє економічне обґрунтування такого клопотання платника податків. І якщо усі документи відповідають вимогам закону, то затверджує їх і передає до податкового органу обласного рівня, який також перевіряє обґрунтованість клопотання про надання відстрочки або розстрочки тому чи іншому платнику податків і у разі їх відповідності закону направляє усі ці погоджені документи в ДФС України.
В ДФС України відповідні департаменти і служби ще раз перевіряють законність клопотання платника податку про розстрочку чи відстрочку податкових зобов’язань. Тобто, перевіряють відповідні рішення місцевих і обласних податкових органів і при їх відповідності вимогам закону готують проекти рішень, які разом з усіма документами і візами відповідних керівників передають Голові ДФС України для підписання проекту рішення. Після цього відбувається підпис цих рішень.
От такий довгий і складний шлях прийняття тих чи інших рішень. Це по-перше.
А по-друге. Відстрочка чи розстрочка податкових зобов’язань це ж не звільнення платника податків від сплати податків. Це лише перенесення сплати податкових зобов’язань з одного місяця на інший, або з одного кварталу на інший. Крім того, у разі відстрочки або розстрочки податкових зобов’язань на платника податків покладаються і певні фінансові гарантії і зобов’язання у вигляді, наприклад, застави майна. Таким чином, відстрочка або розстрочка податкових зобов’язань не може спричинити державі будь-якої матеріальної шкоди, оскільки держава в будь-якому випадку отримає податки, якщо не в одному місяці, то в іншому, або не в одному квартал, то в іншому. А якщо платник податків не може погасити свої податкові зобов’язання, то податкові органи через суд стягують заставлене майно і таким чином повністю погашають його борги перед державою. Таким чином, тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди, які передбачені Кримінальним кодексом, абсолютно відсутні в принципі, настання яких не можливо. А відсутність тяжких наслідків повністю виключає кримінальну відповідальність. Але в НАБУ, нажаль, цього або не розуміють, або не знають. Вони так і не розібрались, що таке розстрочка або відстрочка податкових зобов’язань.
Вибачне, отака довга відповідь.
Я, коли готувався до нашої розмови, попросив наших експертів, а це досвідчені і дуже фахові спеціалісти з великим досвідом практичної роботи, дати правову оцінку підозрі, яка була пред’явлена Вам в ніч на 3 березня 2017 року, і був дуже здивований, коли такі досвідчені і фахові юристи сказали мені, що не розуміють суті підозри Насірову Р.М., і що в ній немає кримінальної складової і вони не розуміють, як можна було пред’являть таку підозру.
– В тому то і справа, що підозру мені в тому порядку, як це передбачено законом, не було пред’явлено. І взагалі, як можна було вночі хворій людині, яка знаходиться без свідомості в лікарняній палаті інтенсивної терапії зачитувати постанову про злочин (так зазначено в оригіналі цієї постанови).
Тому я вважаю, що такі дії НАБУ були незаконними.
Це так би мовити по формі, а щодо змісту, то вона теж абсолютно незаконна і абсурдна. Там було зазначено, що я, як Голова ДФС України, прийняв 337 незаконних і необґрунтованих рішень щодо відстрочки податкових зобов’язань окремих платників податків і далі іде перелік цих рішень.
А хто встановив, що ці рішення були незаконними і необґрунтованими?
– Детектив НАБУ. Це взагалі правовий безпредел. Як може детектив НАБУ визнати незаконним рішення Голови ДФС України? Це ж, згідно з законодавством, виключна компетенція суду!
Якщо справи так і далі будуть іти, то сьогодні детективи НАБУ визнали незаконним рішення Голови ДФС України, завтра точно так же скажуть, що Укази Президента є незаконними, а після завтра, що і Конституція у нас не законна. Ви скажете, що це неможливо, але моя справа якраз і доводить зворотнє. Я Вам скажу більше, це ще велике питання кого треба притягувати до кримінальної відповідальності – мене, чи детективів, які фактично глумляться над правовим порядком у державі, помилково вважаючи, що це вони визначають, які в цій країні закони діють, які законні, а які не законні.
Але, їх біда полягає ще й в тому, що в Кримінальному кодексі взагалі не має визначення, що таке корупція, а якщо говорити про моє обвинувачення, то воно стосується лише службової діяльності, а не корупції, як її розуміють у нас люди. Мене не обвинувачують, що я незаконно отримав якусь незаконну вигоду, чи хабар, чи скоїв розкрадання державного майна. Мене обвинувачують в тому, про що я вже зазначав, що, як Голова ДФС України, прийняв економічно необґрунтовані рішення про відстрочку сплати податкових зобов’язань окремих платників податків.
Де тут корупція, про яку кричать з екранів телевізорів керівники НАБУ і САП? Вони ж не обвинувачують мене в тому, що я отримав якусь неправомірну вигоду чи хабар за ці рішення. А людей обманюють, правду не кажуть, що не знайшли в моїх діях ніякої корупції, тому що її не могло бути.
Я ж їм казав, якщо ви вважаєте ці рішення незаконними, то спочатку підіть в суд, докажіть це і якщо суд задовольнить ваші заяви, тоді будете вирішувати чи є в моїх діях кримінальне правопорушення чи дисциплінарний проступок, або може ні того, ні іншого.
Більше того, я, як Голова ДФС України, діючи в межах, наданих мені законом повноважень, прийняв більше 10000 таких рішень і ні одне з них не було визнане в суді незаконним і не скасоване, в тому числі і ті, які були в підозрі.
Так ото ж і наші експерти не зрозуміли, на якій підставі було зазначено в підозрі, що ці рішення були незаконним і необґрунтованими. Міністерство фінансів фактично є куратором фіскальної служби. Чи звертався, наприклад, мінфін в особі міністра О.Данилюка в суд, щоб скасувати будь-яке рішення Голови ДФС України, адже, якщо я не помиляюсь, Мінфін мав усю необхідну інформацію про кожне рішення, пов’язане з розстрочкою чи відстрочкою по сплаті податків у бюджет?
– Ні, не помиляєтесь, дійсно Мінфін мав і має абсолютно усю інформацію з цього приводу, але ніяких зауважень з боку Мінфіна не було. Мінфін повністю погодився з тими рішеннями, які були згідно закону ухвалені щодо окремих платників податків.
Тобто, виходить так, якщо рішення Голови ДФС України щодо розстрочки чи відстрочки боргових зобов’язань окремих платників податків, які детективи НАБУ вважають незаконними і необґрунтованими – насправді в установленому порядку не визнані незаконними і не скасовані, то в діях Голови ДФС взагалі немає будь-якого криміналу.
– Я і мої захисники так і вважаємо.
Так в чому ж Вас тоді обвинувачують зараз в суді?
– Я вже на початку нашої розмови про це говорив. Ще раз нагадаю: детективи НАБУ і прокурори САП мабуть зрозуміли, що для того щоб зазначити про незаконність рішень треба спочатку звернутись у відповідний суд і тільки суд може визнати їх незаконними.
Але детективи і прокурор не стали себе втомлювати такою роботою, а може тому, що зрозуміли, що підстав для звернення до суду немає, то вони просто це із мого обвинувачення вилучили і залишилось зараз тільки те, що я вже вам говорив – економічно необґрунтовані рішення.
Добре, Романе Михайловичу, це вже певна конкретика. Будемо сподіватись, що суд всі ці питання з’ясує і дасть належну правову оцінку усім Вашим доводам. А зараз я хотів би, щоб Ви сказали не про якісь конкретні обставини справи, а взагалі як Ви оцінюєте, що відбувається?
– Я думаю все, що потрібно було організаторам цієї провокації проти мене, вони вже зробили.
Мне спочатку незаконно, з грубим порушенням і Конституції і усіх законів, які мали до цього відношення – відсторонили від виконання обов’язків за посадою Голови ДФС України. До речі, теж якась юридична абракадабра! Тобто, мене не відсторонили від посади, як це передбачено законом, а відсторонили від виконання обов’язків за посадою. Цікаво б спитати у тих осіб, які приймали це рішення, яким законом це передбачено?
А потім теж абсолютно незаконно звільнили з посади з підстав, що у мене наче б то є громадянство іншої держави.
Тобто, зверніть увагу – мене звільнили з посади не у зв’язку з вчиненням якогось корупційного діяння, а наче б то у зв’язку з наявністю громадянства іншої держави.
Якби там не було, головної мети досягли – Насірова Р.М. звільнили з посади Голови ДФС України, а те що незаконно, то нікого це не хвилює. Головне, що на цій посаді зараз інша людина, ради якої це все і було здійснено.
Тобто, проблема була не в Насірові Р.М., а в посаді, яку він займав?
– Так. І зараз це вже настільки очевидно, що мені здається багато людей це зрозуміли. Тепер вони можуть роками читати обвинувальний акт. Якби можна було б, то вони написали б не 775 сторінок, а 2775, а може й більше. Їм тепер немає куди поспішати – посада Голови ДФС України під потрібним контролем, а все інше не варте їх уваги.
В пресі було повідомлення, що Ви в суді оскаржуєте законність свого звільнення. А з цією справою які результати?
– Ніяких, тобто, з 14 лютого 2018 року суд відкрив провадження за моїм позовом про скасування незаконного рішення Уряду і поновлення мене на посаді і до цього часу, на жаль, не відбулось навіть підготовчого засідання суду. Це до вашого питання про правову державу.
Я чув, колись давно, був порядок, що трудові спори суди зобов’язані були розглянути протягом одного місяця. І розглядали. А зараз бачите за майже чотири місяці навіть не відбулося підготовче засідання.
І на що Ви розраховуєте у цьому суді?
– Що суд скасує абсолютно незаконне рішення уряду про моє звільнення, поновить мене на посаді і я повернусь до роботи.
А які у Вас є аргументи до того, щоб суд став на Ваш бік?
– Знаєте, я не хочу випереджувати події, але сподіваюсь, що рано чи пізно цей суд відбудеться і всі, кого це буде цікавити, зможуть переконатись в повному нехтуванні трудового і іншого законодавства з боку Кабміну, які він допустив при моєму звільненні. Єдине, що можу зараз сказати – ніяких законних підстав до мого звільнення не було і немає. У мене є одна дуже важлива перевага у спорі з Кабміном. Це не я повинен доказувати в суді ті обставини, на які посилаюсь у позові, а Кабмін має доказати законність свого рішення про моє звільнення. Як вони це будуть робити – не знаю, знову, мабуть, принесуть у суд якусь фейкову довідку із Інтернету кимось наспіх зроблену, але я думаю, що в суді такі «докази» не пройдуть.
Добре, деякі дуже важливі деталі, Роман Михайлович, Ви прояснили. Будемо уважно спостерігати за перебігом судових процесів. А зараз я хотів щоб Ви відповіли на ще одне питання, яке теж стосується судів, але не пов’язане з конкретними обставинами справ. Скажіть, на даний час Ваше право на захист забезпечено?
– Так, у мене немає ніяких нарікань щодо можливості забезпечувати своє право на захист. Суд створює необхідні умови для забезпечення кожній із сторін, і звинуваченню, і захисту їх право відстоювати ті правові позиції, яких вони дотримуються. Але, Ви ж зрозумійте, що ми тільки на самому початку судового процесу.
Разом з тим, я не можу сказати, що на стадії досудового розслідування мені належним чином сторона обвинувачення забезпечувала право на захист.
Можете привести якийсь конкретний приклад, щоб не бути декларативним?
– Безумовно. Давайте візьмемо хоч незаконне, протиправне прослуховування мого спілкування з своїми захисниками, яке вчинили детективи НАБУ під час ознайомлення з матеріалами справи.
Уявіть собі, усі розмови, консультації, обговорення правової позиції, які відбувалися між мною і моїми захисниками записувались спеціально обладнаною для цього технікою, яка була встановлена в приміщенні, де стороною захисту і мною здійснювалась процесуальна дія – ознайомлення з матеріалами справи.
Цей факт доказаний, є відповідні носії аудіо запису і документи, які це підтверджують.
Це не просто порушення мого права на захист, це кримінальний злочин, пов’язаний з перешкоджанням законній діяльності адвокатів.
Прийде час і ця тема обов’язково буде порушена. Такого грубого порушення гарантій діяльності адвокатури в Україні ще не було.
Єдине, що можу доповнити до цього – це те, що на ці незаконні дії моїми захисниками була подана відповідна заява про відкриття кримінального провадження за даним фактом, але старший детектив відмовив їм у цьому і кримінальне провадження закрив. Захисники теж оскаржили це незаконне рішення і Солом’янський районний суд м. Києва нещодавно, 6 червня 2018 року, їхню скаргу задовольнив, скасував це незаконне рішення і зобов’язав НАБУ відкрити справу проти детективів.
Я думаю, достатньо про справи, суди, обвинувачення, адже я думаю, у Вас є інші інтереси. До речі, як сім’я переживає усі ці перепітії, які відбулися і ще відбуваються з Вами?
– Не знаю, чи зміг би я взагалі все що відбулось зі мною пережити, якби не відчував підтримки своєї сім’ї, рідних і близьких людей. Ви знаєте, інколи доходило до відчаю, коли маєш справу з несправедливістю і не можеш ніяк вплинути на ці процеси. Але, усвідомлення того, що у мене троє дітей, вимушувало мене мобілізуватись, набиратись сил в боротьбі за відстоювання свого доброго ім’я.
В засобах масової інформації було повідомлення про Ваш намір балотуватись у Президенти України. У Вас не змінились ці плани?
– Як би Ви не заперечували, про ці та інші плани я пропоную поговорити пізніше, коли прийде час, а зараз я вважаю люди, нарешті, повинні почути правду про те, що відбувається – для мене дуже важливо.
А всі ці справи в судах не будуть Вам заважати в реалізації таких політичних проектів?
– Суди судами, а життя само по собі. Я думаю ці суди рано чи пізно закінчаться повним фіаско всіх тих, хто це все організував. У нас вже в історії новітньої України є непоодинокі випадки, коли деякі особи не тільки пройшли суди, але й відбували покарання і це не завадило їм в подальшому повернутись до активної політичної діяльності і зайняти високі державні посади.
Я чистий перед людьми і своєю совістю і ніяких перешкод для активної політичної діяльності я не бачу.
В нашій країні багато що треба змінити, від Конституції до тарифів і всього іншого.
Я знаю як це зробити, у мене є необхідні знання, певний державний і політичний досвід. У мене є щире бажання зробити життя наших людей набагато краще. У мене є команда людей, які є професійними і сучасними, і вони не підуть у владу, щоб опанувати корупційні схеми.
Може Ви могли б окреслити свої програмні засади, я маю на увазі своєї майбутньої виборчої кампанії?
– Прийде час і моя програма буде оприлюднена. Зараз над нею я разом з групою фахівців працюю. Поки вона не готова, я думаю вести розмову про передвиборну програму дещо передчасно.
