Кожний раз, коли виїжджаю із Києва до раніше невіданих місць на Україні, навіть не уявляю собі з чим в решті решт зустрінусь. Але кожний раз чітко усвідомлюю, що Україна надзвичайно велика і дуже гарна і починаєш розуміти, – як мало ми знаємо там де живемо, і саме головне – не завжди цінуємо те, що маємо.

От і на цей раз, вирішили від’їхати подалі від Одеси, оскільки в Одесі багато людей і дуже часто там буваємо. Одеса – це прекрасне місто і чудове місце для розваг і відпочинку, але хочеться нових відчуттів.

Не перший раз відвідую Бессарабію, мені вже довелося побувати і в Ізмаїлі, і в Вілково, і в Кілії, і в дельті Дунаю, але на цей раз мій маршрут був у Лебедівку через Глєбовку, Затоку і Білгород-Дністровський.

Лебедівка, як потім з’ясувалось не просто гарне місце для відпочинку і лікування, а унікальне місце на карті України.

Лебедівка – невелике село, там зараз проживає 26 людей, але чисте, охайне, більш менш нормальна дорога в селі, місцями ще потребує ремонту. Але довга дорога з Одеси, біля 2 годин не зовсім гарна дорога особливо на під’їзді до Лебедівки – в повній мірі компенсується чудовою природою Лебедівки – чисте море, піщаний берег, унікальна заповідна зона Тузлівських лиманів, цілюща грязь для лікування – все це робить Лебедівку дійсно унікальним місцем. Мене вразило ще й те, що незважаючи на дуже спекотну погоду – багато відпочивальників, умови відпочинку різні – від дуже дешевих до достатньо дорогих.

Славу курорту Лебедівка приніс солоний лиман Бурнас, насичене суспензією солі та йоду морське повітря і блакитна глина. До речі, такі унікальні фактори є лише на Мертвому морі в Ізраїлі. Крім цих унікальних для здоров’я людини позитивних факторів необхідно добавити ще й сосновий ліс – це найбільший в Україні приморський ліс, теж унікальне явище для посушливої природи Бессарабії. Територія лісу достатньо велика і впирається в Тузлівський лиман, який колись називався Бурнас. Від моря його відділяє вузенька до 200 м шириною і до 30 км довжиною коса, на якій відпочивають люди, але це заповідна зона – рай для птахів і звірів.

(дорога через Тузлівську косу до лиману)

Тузлівський лиман – це заповідна зона, на якій зосереджено величезна кількість представників флори і фауни. Єдина проблема, яка тут є – це браконьєри, які нещадно знищують і звірів, і птахів, і риб, в тому числі і дельфінів. З ними борються, як можуть, але місцеві жителі кажуть, що не достатньо.

Що мене більш за все вразило тут в Тузлівських лиманах – це родовище унікальних лікувальних грязей. Коли заходиш в солону воду лиману і занурюєш ноги в грязь і починаєш відчувати тепло і комфорт – розумієш, що знаходишся в якомусь дійсно унікальному місці. Грязь дуже унікальна, коли руками береш її з дна лиману, а тут дуже мілко, то відчуваєш, як її тепло (до 40ºС) так і її специфічні властивості для шкіри.

(отака вона грязь)

Лебедівка була заснована ще в 1787 році, тоді вона називалась Бурнас, потім на початку XIX століття тут почав розвиватись німецький курорт Bad Burnas. Тут і зараз залишилось багато споруд, віл і іншої інфраструктури німецького курорту, який німці і побудували, посадили сади і взагалі створили прекрасний курорт.

Саме завдяки цим унікальним властивостям, якими володіє Лебедівка, спонукали відомих людей приїжджати сюди на лікування – король Міхай, Пілсудський, зі своєю сім’єю. Кажуть, що і Леся Українка теж тут лікувалась.

Коли я  розмовляв з місцевими жителями, вони мені казали, що в період другої світової війни тут німці розташували реабілітаційну базу для пілотів Luftwaffe. Правда, деякі показували мені корпуси німецької побудови, де і начебто була ця база, а деякі кажуть, що вона не збереглась, оскільки море наступає, і те місце де були ці споруди поглинуло море.

(може в таких будинках розміщалась німецька база Luftwaffe)

(це будинки, які залишились після німецького курорту)

Але як би то не було, Лебедівка сьогодні це унікальний курорт з його унікальними властивостями.

Я тут був 3 дні, але за цей короткий час відчув на собі цілющі властивості курорту, а тому залишав його, коли почався невеликий дощик, похмура погода доповнювали мій настрій – не хотілося їхати з цього райського куточку України.

Свою коротку розповідь про цей чудовий край доповнюю фото.

(в Лебедівці є і такі готелі)

(дельта Дунаю, нульовий кілометр)

(Вилкове, берег Дунаю)

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права