Якби хтось мене запитав, чому я так часто буваю в Стамбулі, яка причина? Мені було б дуже важко відповісти на це питання тому, що Стамбул не пов’язує мене з якимось діловими чи комерційними інтересами, політичними чи дружніми контактами і взагалі будь-якими іншими речами.

Мене Стамбул притягує якоюсь своєю духовною аурою. Я тут відпочиваю душею, отримую величезне моральне задоволення уже від свідомості того, що я ходжу по Стамбулу, дихаю цим повітрям і маю можливість своїми очима бачити те, заради чого я і вирушаю в Стамбул.

І що дуже важливо, з першого дня як я побував в Стамбулі моє позитивне ставлення до цього міста не змінилось, а навпаки тільки підсилювалось і доповнювалось.

Разом з тим, передати всю гаму своїх почуттів, які мене охоплюють тут в Стамбулі, я теж не можу, да і не хочу. Мені видається є речі, які є виключно індивідуального характеру і зрозуміти усю їх глибину може лише та людина, яка могла це усвідомити і відчути.

Але, як би там не було, таких людей, які гаряче люблять Стамбул дуже багато. Щороку це місто відвідує біля 15 млн.іноземних туристів. Ясна річ, що не всі вони приїздять сюди щоб полюбуватись архітектурними шедеврами великої кількості історичних пам’яток, але впевнений в тому, що будь-яка людина, яка вперше приїде в Стамбул, вона не буде байдужою до тієї красоти, яку побачить.

Але, якщо відверто сказати, то мене притягує до себе не Стамбул взагалі, а в більшій мірі Свята Софія.

Це головне місце усіх моїх бажань і почуттів. Коли я вперше зайшов у це святе місце, моя душа наповнилась якимось раніше не відомими мені почуттями і переживаннями.

В Святій Софії я знаходив для себе все те, ради чого і приїжджав і приїжджаю у Стамбул. Моя душа наповнюється тут божою благодаттю.

Ні одного разу із дуже багатьох своїх відвідин Стамбула я ніколи навіть не допускав для себе можливості – не бути біля Святої Софії, інколи навіть перебуваючи біля Святої Софії я відчував ті прекрасні почуття, які охоплюють мене і коли буваю безпосередньо всередині.

Саме тому, я завжди, коли приїжджаю у Стамбул, знаходжусь поруч Святої Софії, яка надихає мене на важливі речі для мене особисто, або для моєї сім’ї. Мабуть є в Святій Софії якась сила, яка так сильно на мене діє і притягує. Кожний раз, коли я від’їжджаю із Стамбулу у мене з’являються нові сили, плани, емоції і перспективи, я заряджаюсь потужною енергією, яка  спонукає до праведних дій.

Стамбул і Свята Софія дають мені нові сили і відкривають нові бажання.

Повертаючись із Стамбулу, тільки літак відривається від стамбульської землі, я вже починаю думати про те, коли я знову приїду у Стамбул на зустріч зі своєю Святою Софією.

Кожний раз, коли прилітаю в Стамбул, я поселяюсь в одному і тому  ж готелі. Він далеко не найкращий але головна його перевага полягає у тому, що знаходиться в Султанахметі – історичній частині міста і коли, наприклад, снідаєш, то перед тобою відкриваються чудові краєвиди Султанахмета, на його мечеті. Айа Софія, Блакитна Мечеть, мінарети, багато інших історичних пам’яток – все це лежить перед вами, коли знаходишся на криші готелю.

Особливо вражає Босфор і Мармурове море, які тут утворюють бухту Золотий Ріг.

Стамбул розташований не невеликих горах по обидва боки Босфору, а Галатський міст з’єднує європейську і азіатську частини міста. Тут чудово поєдналися і Європа і Азія.

Стамбул входить в п’ятірку найбільших міст світу. Тут проживає біля 15 млн.чоловік. Тут почали селитися люди приблизно 600 років до н.е. Місто пережило велику кількість різних історичних подій деякі з яких впливали і вплинули на розвиток цивілізації на нашій планеті.

Сьогодні вже встановлено, що поселення людей існували на місці де зараз розташований Стамбул ще в 6700 році до н.е. В VII віці до н.е. місто називалось Візантій, через 500 років місто стало частиною Римської імперії і називалось Новий Рим, коли Римська імперія розкололась. Пізніше його знову перейменували у Константинополь, це сталося в 330 році, коли імператор Константан Великий вирішив увіковічить самого себе.

Хрестоносці в 1204 році завоювали Константинополь, розграбали його і частково знищили. На довгі роки була установлена Латинська імперія, але в 1261 році її панування закінчилось перемогою повсталої Візантії. І тільки в 1463 році сюди прийшли турки і встановили тут Османську імперію, саме в цей час місто отримало назву Стамбул.

Потім на початку ХХ століття Стамбул завоювала Антанта, а в 1923 році Ататюрк, який установив Турецьку республіку, переніс столицю Туреччини в Анкару.

Таким чином, Стамбул одне із найбільших міст світу, столиця трьох імперій, вже майже 100 років є провінційним містом Туреччини, а насправді – це без сумніву – головне місто і серце Туреччини.

Це така дуже коротка історична довідка.

А тепер – Рамадан.

В Стамбулі я був дуже багато разів, але ніколи не був в той час, коли святкують Рамадан. Хоча турки називають – Рамазан.

Він розпочався 15  травня закінчиться 14 червня 2018 року.

Було дуже цікаво бачити, як турки проводять цей період свого життя. Вдень в місті, особливо стосується історично частини – людей достатньо мало, в основному туристи, а вже в вечері після 10 години вечора, вся площа біля Султанахмета і вся територія, яка біля нього заповнюється  великою кількістю людей. Тут же стоять велика кількість довгих рядів столів за якими сидять люди, після 10 годин вечора, приносять з собою дозволену їжу.

Дуже багато ілюмінації, місто стає зовсім іншим – багатолюдним, активним, святковим. Люди  розміщуються не тільки біля столів, які довгими рядами тут розташовані, але й на землі, на траві, в скверах, парках і взагалі де є місце. Всі кафе, ресторани в цей час заповнені, навіть черги. В основному місцеві, але й попадається багато туристів, які з великим захопленням спостерігають все, що там відбувається.

А далі коротку розповідь доповнюю фото подій, пов’язаних з Рамаданом і основних історичних пам’яток Стамбулу, навмисно по цим всесвітньо відомим пам’яткам не даю ніякої історичної довідки, сподіваюсь, що кого це цікавить, зможуть ґрунтовно ознайомитись в Інтернеті.

Деякі фото Стамбула:

Деякі фото Рамадану:

Фото Айа Софії:

Фото церкви Ая Ірине (ще більш древня ніж Айа Софія і побудована у дворі Айа Софії)

Фото палацу Топкапи (палац займає площу 700000 кв.м.)

Фото Гранд Базару:

Фото палацу Долмабахче (побудований в 1843 році)

Фото стадіону футбольного клубу “Бешекташ”

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права