Ще зовсім недавно попасти на територію Гібралтара було надзвичайно складно. Навіть ті особи, які мали візи Великої Британії не могли в’їхати до цієї заморської території. Лише в цьому році влада Гібралтара дозволила особам, які мають Шенген в’їжджати на свою територію, але тільки якщо у вас є мультівіза.
Оскільки у нас з ЄС безвізовий режим, то проблем мені в’їхати на цю заморську територію Великої Британії не було. До речі, саме такий складний шлях до Гібралтару дає деякі свої переваги, про що трохи пізніше.
Гібралтарський пролив
І ще декілька слів з цього приводу. Спеціальний режим для заморських територій існує не тільки щодо Гібралтару, але він існує і до деяких інших територій. Наприклад, у Франції теж зберігається спеціальний порядок допуску до Французької Гвіани – заморської території Франції. Навіть наявність безвізового режиму з Францією спонукало мене оформлювати спеціальну візу, яка давала право на в’їзд в цю заморську територію Франції. Тобто, такий правовий режим в’їзду в Гібралтар не є виключенням.
Гібралтар, як вже було зазначено, є заморською територією Великої Британії. Це дуже невеликий клаптик території усього 6,7 кв.км. на півдні Піренейського півострова. За цю територію вже більше 300 років ведуть спір Іспанія і Велика Британія. І це абсолютно зрозуміло, тому що цінність цієї невеликої території величезна, її взагалі не можна оцінити, оскільки, той хто контролює Гібралтарський пролив – той фактично контролює ворота між Середземним морем і Атлантичним океаном.
Ситуація з правовим статусом цієї території зараз знову стала на порядку денному, оскільки у зв’язку з рішенням Великої Британії вийти зі складу ЄС знову виникло питання належності цієї території.
Тобто, ЄС вважає, що Гібралтар не може автоматично вийти зі складу ЄС разом з Великою Британією, а потрібні спеціальні домовленості між Великою Британією та Іспанією.
Тобто, угода між Великою Британією і ЄС не може бути застосована на території Гібралтару без спеціальних домовленостей між Великою Британією та Іспанією.
В усякому разі саме так я зрозумів дискусію, яку веде ЄС з приводу виходу Великої Британії зі складу ЄС і правового статусу цієї території.
Гібралтар відійшов Британській короні згідно з мирним договором, укладеним в Утрехті (Голландія) в 1713 році, коли Іспанська корона віддала цю територію.
З тих пір саме Велика Британія контролює морські ворота, які з’єднують Європу з Азією та Близьким Сходом.
І що дуже важливо відстань до африканського континенту з території Гібралтара усього 24 км, і місцеві жителі кажуть, що коли гарна погода, то марокканський берег видно навіть без бінокля, якщо піднятись на найвищу точку Гібралтару.
В далечині видно африканський континент. Берег Марокко.
До речі, в минулому році населення Гібралтару проголосувало на референдумі проти виходу із Євросоюзу. Більше ніж 96% громадян Гібралтару, а це автоматично громадяни Великої Британії, проголосували проти виходу з ЄС і тим самим створили додаткову напругу між Великою Британією і ЄС в частині їх майбутнього розлучення.
До речі, в 2002 році громадяни Гібралтару знову ж таки на референдумі 98% голосів відхилили пропозицію про спільне управління цією територією між Великою Британією і Іспанією.
Принагідно треба сказати, що Гібралтар не єдина спірна територія Великої Британії. Є ще Фолклендські острови в Атлантичному океані, право на які у Великої Британії оспорює Аргентина вже багато років, включая в себе і війну, яка відбулась між цими країнами 1982 році.
На запрошення Аргентини я був включений до Комісії ООН щодо правового статусу цих островів і зрозумів в ході роботи цієї Комісії як важко буде знайти компроміс в цьому питанні.
Але, повернемось до Гібралтару.
Іноді Гібралтар називають ще горою мавп і як я міг особисто в цьому переконатись – це відповідає дійсності. Тут в горах величезна кількість мавп, але вони настільки привчені до спілкування з людьми, які спеціально приїжджають, що це крім величезного задоволення не викликає абсолютно ніяких інших емоцій. Мавпочки почувають себе в повній безпеці, вони мабуть розуміють, що люди їм не спричинять шкоди, тому і ведуть себе по дружньому і дуже привітно.
Щодо макак: як вони попади на Гібралтар ніхто не знає. Їх батьківщина Африка і Азія. Всього на Гібралтарі живе 240 макак, кожна з яких має своє ім’я і реєстрацію. Вони живуть в напівдикому стані. Дуже багато серед дорослих мавп їх дитинчат, що свідчить про те, що вони в дикій природі гарно себе почувають і відтворюються.
На вершині гори є пам’ятник одній із мавп, яка прожила 27 років і недавно померла. Вдячні мешканці Гібралтару побудували цій мавпі пам’ятник.
Зважаючи на невелику територію Гібралтару, а ще враховуючи те, що вся ця територія фактично і є горою, то мабуть достатньо щоб побачити усі ці принади Гібралтара за один день.
До речі, все що я там побачив, крім мавпочок, про які я вже писав, все інше теж надзвичайно цікаве і заслуговує на увагу.
Так от, майже половина території Гібралтару займає гора висотою 400 м, а з іншої сторони якось примостився аеропорт зі злітно-посадковою смугою, яка виконує функцію і дороги для автомобілів.
Тобто, коли прилітає літак, то дорогу перекривають і вона стає злітно-посадковою смугою, а коли літак приземлився чи злетів, то її знову відкривають для руху.
Місцевий аєропорт, він приймає літаки класу А-320, Боїнг 737-800
Крім того, тут розташовані кафе, ресторани, магазини, будинки і вся інша інфраструктура. Тут є ще одна дуже цікава принада – підземні тунелі, які простягнулись майже на 50 км. Вони використовувались військовими для організації оборонної інфраструктури. Тут величезна кількість різноманітних птахів, дуже часто можна бачити великі зграї дельфінів і безумовно, про що я вже писав, велику кількість іноді дуже нахабних мавпочок – берберійських макак.
Ті хто бував у Великій Британії зразу ж скажуть про те, що все життя, побут і весь уклад цього життя відповідає ментальності Великої Британії. Громадяни Гібралтару є величезними патріотами англійської корони і от уже більше 300 років зберігають їй вірність.
Це окремі єлементи фортифікаційних споруд на Гіблартарі.
Зважаючи на те, що наші люди рідко, або достатньо рідко бувають на цій території вирішив доповнити цю свою невелику розповідь про цей чудовий край великою кількістю фото, які значно доповнять те, що охочі прочитають.
Але перш ніж розмістити фото, все таки декілька слів ще про Гібралтар. Населення тут біля 35 тис., щільність населення дуже висока, більше 5 тисяч чоловік на кв.км. В Гібралтарі функціонують свої гроші – гібралтарський фунт. Ціни високі, а може навіть дуже високі. Євро приймають без проблем, але долари не хочуть брати. Тут навіть є парламент, 18 чоловік із яких 17 обираються населенням, а спікер призначається.
Законодавча влада належить Королеві Великої Британії. Є своя Конституція, яка, до речі, затверджена була теж на референдумі. Виконавча влада належить Королеві Великої Британії, яка призначає свого губернатора.
Гібралтар відвідує біля 10 млн. туристів щороку – це і є основний заробіток, оскільки сільського господарства тут взагалі не існує.
Люди живуть тут достатньо заможно.
І ще деякі фото:
Це все була печера св.Михайла. Одна з найбільших печер в горі, розташована на глибині від 12-65 м.
В глибині печери є наскальні малюнки, яким більше 200 млн.років.
Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права
